вівторок, 23 серпня 2011 р.

23 серпня - День Державного Прапора України

Сьогодні, 23 серпня відзначаємо День Державного Прапора України

Свято встановлено в Україні «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…» згідно з Указом Президента України «Про День Державного Прапора України» від 23 серпня 2004 року № 987/2004.

Держа́вний пра́пор Украї́нистяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Жовто-сині барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-синіми кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з синього полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Історія Державного Прапора України



Русь

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.

Литовсько-Польська доба

На зламі XIII—XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом. Прапор Великого князівства Литовського у XV столітті був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний з зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним золотим хрестом на лівому плечі.

Козацька доба

За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша — червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана.
Великий П. Запорізької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була біла з зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.
Збереглося три гетьманських прапори: Богдана Хмельницького — у Стокгольмі (Військовий музей), Данила Апостола — в Москві (Збройова палата Московського Кремля), і Івана Мазепи - в Харкові (Харківський історичний музей). Прапор гетьмана Мазепи був пошитий із білої та жовтої шовкової тканини — камки — та пофарбований і позолочений з обох боків. У центрі полотнища зображений двоголовий орел із символами влади в кігтях та гербом на грудях: у щиті вершник, що списом б’є змія. Поруч намальовано три картуші з різними текстами. Посередині верхньої ділянки видніється напівпостать Ісуса Христа. Цей прапор почали виготовляти у 1686 році для гетьмана Івана Самойловича, але поки тривала робота, його було усунуто від влади, і в 1688 році штандарт передали гетьману Івану Мазепі.

Імперська доба

Під час революційної «Весни народів» 1849 р. Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національні прапори широко вживаються стяги з поєднанням синього і жовтого кольорів. На початку ХХ ст. під впливом геральдичних правил (за правилами вексилології, кольором верхньої смуги на прапорі має бути колір основної гербової фігури) більшого поширення набув жовто-блакитний прапор (тобто, верхня смуга жовта).
Доба визвольних змагань
З березня 1917 р. було проголошено про організацію Української Центральної Ради, що мала перетворитися на орган тимчасового державного правління незалежної України. 27 (14 старого стилю) січня 1918 Мала Рада затвердила проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на верхній — золотий знак князя ВолодимираТризуб з хрестом угорі). За гетьмана Скоропадського порядок кольорів на прапорі не міняється - блакитна смуга вгорі, жовта - внизу.
 13.11.1918 був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки.
 15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг.
Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синьо порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27.6.1949, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо(блакитно)-жовтий.
23 лютого1919 року кубанською Радою разом з останньою державною символікою був затверджений синьо-малиново-зелений державний прапор. Ширина двох його крайніх смуг дорівнювала ширині середньої смуги (кожна крайня — 1/4 ширину прапора, середня — 1/2). Є версія, що допускалося використання прапора, в якому ширина кожної смуги дорівнювала 1/3 ширини середньої (кожна крайня — 1/5 ширини прапора, середня — 3/5), або ж прапора, де всі три смуги були рівновеликими, проте офіційних даних про подібні модифікації прапора немає.

Радянська доба

Перший офіційно затверджений прапор УСРР (прийнятий на III Всеукраїнському з'їзді рад у березні 1919 р., коли було ухвалено першу конституцію УСРР) був червоний з золотими ініціалами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УРСР».
21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила стяг із горизонтально розташованими смугами: верхньою — червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньою — лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними — червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Торговим, морським і військовим прапором УСРР (ст. 35 Конституції 1919 року) стало червоне полотнище з написом в кантоні золотими літерами: «Українська Соціалістична Радянська Республіка» або абревіатурою «УСРР».

Сучасність

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 року воно піднімалося на другому з'їзді народних депутатів СРСР. 23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 3 квітня Львівська міська рада прийняла ухвалу про використання синьо-жовтого прапора у Львові. Того ж дня він був встановлений на вежі львівської ратуші.
8 квітня 1990 року депутати Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання прийняли рішення про встановлення синьо-жовтих прапорів над міською і обласною радою. 15 квітня 1990 р. прапор замайорів в Івано-Франківську над ратушею - однією з найвищих споруд Івано-Франківська.
28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко), після чого здійснено урочисту ходу і внесення прапора до Верховної Ради.
Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).

Немає коментарів:

Дописати коментар